Про майбутню пенсійну систему України
Тема пенсійного забезпечення ніколи не втратить своєї актуальності. Визначення шляхів розвитку пенсійної системи, механізмів її реформування стосується кожного і тому до цього питання завжди виникає суспільний інтерес. Однією з головних функцій пенсійної системи є забезпечення стабільності та своєчасність виплати пенсій для осіб, які втратили працездатність.
Незважаючи на військовий стан, економічну ситуацію в країні, пенсії виплачуються в повному обсязі, а їх розмір переглядається щорічно у зв’язку з проведенням індексації заробітної плати з якої обчислювався розмір пенсії. Окрім того, здійснюються індивідуальні перерахунки пенсій через кожні два роки для працюючих пенсіонерів, встановлюються компенсаційні виплати для осіб, які досягли 70,75,80 років.
Впровадження пенсійної реформи в Україні йде поетапно. Ціль цієї реформи - запровадити трирівневу пенсійну систему. Перший рівень пенсійної системи є солідарний. Працюючі особи сплачують із своєї заробітної плати єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України, а особи, які вийшли на пенсію, отримують від Пенсійного фонду України свою пенсійну виплату. Кожного року будуть виходити на пенсію нові пенсіонери та влаштовуватися на роботу нові працівники. Молодше покоління утримує старше покоління. Це постійний процес.
В солідарній пенсійній системі українцям призначаються трудові пенсії: за віком, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2, по інвалідності, у разі втрати годувальника, за вислугу років. Розмір пенсії залежить від наявного у особи страхового стажу та заробленої ним заробітної плати за весь період, починаючи з 1 липня 2000 року по місяць виходу на пенсію. Етапи реформування солідарного рівня пенсійної системи проходили у наступні періоди: з 1 січня 2004 року, з 1 жовтня 2011 року та з 1 жовтня 2017 року. З 1 січня 2004 року почав діяти Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з цього часу під час призначення пенсій став застосовуватися страховий стаж. Страховий стаж-це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. З 1 жовтня 2011 року було запроваджено поетапне підвищення пенсійного віку для жінок. А з 1 жовтня 2017 року відбулися кардинальні зміни в пенсійному законодавстві України стосовно умов виходу на пенсію за віком як чоловікам так і жінкам. Відтепер, умовами виходу на пенсію за віком є не лише досягнення особою свого пенсійного віку, а й наявність у цієї особи відповідної кількості років страхового стажу. Так, з 1 січня 2024 року для виходу на пенсію після досягнення особою 60 років, необхідно мати 31 рік страхового стажу як для чоловіків, так і для жінок, в 63 роки - від 21 до 31 років, та в 65 років - від 15 до 21 років страхового стажу. Кожного наступного року норма необхідної кількості років страхового стажу відповідно до пенсійного законодавства збільшується на один рік. З 2028 року для того, щоб вийти на пенсію в 60 років, особа повинна вже мати 35 років страхового стажу, в 63 роки - від 25 років до 35 років, в 65 років - від 15 до 25 років страхового стажу. Проводячи порівняння розмірів пенсій, призначення яких відбулося в минулі періоди та на даний час, аналізуючи при цьому показники від яких залежить розмір пенсійної виплати можна побачити, що розміри пенсій призначені в минулі періоди дещо відстають від тих, призначення яких відбулося в даний час. Враховуючи анонси Міністерства соціальної політики стосовно змін в підході призначення пенсій за віком, можна прийти до висновку, що солідарний рівень пенсійної системи України чекають подальші зміни вже найближчим часом.
Другим рівнем пенсійної системи має бути обов'язковий накопичувальний рівень, який планується запровадити. Зміст другого рівня полягатиме у тому, що певний відсоток обов'язкових страхових внесків буде спрямовуватися не тільки до солідарної системи, а й на індивідуальний персональний рахунок кожної особи. Кошти, що знаходяться на персональних рахунках учасників другого рівня, мають інвестуватися у різні фінансові інструменти: купівля - продаж акцій, облігацій, купівля - продаж нерухомості, депозитні рахунки в банках, купівля-продаж дорогоцінних металів. Сума коштів на індивідуальному персональному рахунку кожного учасника в Накопичувальному пенсійному фонді з часом буде поступово поповнюватися та зростати за рахунок правильного розміщення коштів у фінансові інструменти та в майбутньому стануть джерелом для виплати сум додаткової пенсії до пенсійної виплати з солідарної системи. На даний час закон, який би регулював функціонування другого рівня пенсійної системи в Україні ще не принятий.
Третій рівень - добровільне недержавне пенсійне забезпечення. Недержавне пенсійне забезпечення діє в Україні з 1січня 2004 року та працює у відповідності до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Відповідно до цього Закону на добровільній основі для учасників недержавного пенсійного забезпечення проходить накопичення коштів на додаткову пенсію у недержавних пенсійних фондах, страхових компаніях на персональних рахунках чи на пенсійному депозитному рахунку у банках. Грошові внески учасників інвестуються на фінансових ринках з метою отримання прибутку. По досягненні пенсійного віку учасники недержавного пенсійного забезпечення матимуть право отримувати дозволені види пенсій безпосеседньо з недержавного пенсійного фонду або від страхової компанії, чи з пенсійного депозиту банка, відповідно звідти, де особа приймала участь у добровільному недержавному пенсійному забезпеченні. Після введення в дію з 1 січня 2004 року Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» в Україні проходила компанія по роз'ясненню змісту та умов участі у недержавному пенсійному забезпеченні. Деякі установи, організації та підприємства розмістили у своєму соціальному пакеті програму щодо участі своїх працівників у недержавному пенсійному забезпеченні. Відповідно до пенсійного законодавства фізична особа може стати учасником кількох пенсійних фондів чи страхових компаній. Накопичені пенсійні кошти, як по-другому, та по-третьому рівнях пенсійної системи можуть бути успадковані у разі смерті особи, яка брала участь у різноманітних пенсійних програмах як добровільного обов'язкового рівня пенсійної системи так і недержавного пенсійного забезпечення.
Питання пенсійного забезпечення надзвичайно важливе для кожного українця. Враховуючи це, держава надає для своїх громадян відповідні інструменти щодо отримання в майбутньому, за умови їх використання, достойного рівня пенсійного забезпечення. А особі залишається прийняти до уваги ті зміни, що відбуваються в сфері пенсійного законодавства, та використати з користю для себе надані можливості. Якщо ж особа погоджується працювати нелегально (без офіційного оформлення), заздалегідь знаючи про те, що її роботодавець не сплачує за неї єдиний соціальний внесок до органів Пенсійного фонду України, або ж, якщо особа погоджується отримувати заробітну плату в «конверті», за двома відомостями, тоді, у таких випадках, особа погоджується на відсутність у неї страхового стажу, низький розмір майбутньої пенсійної виплати в солідарній системі, на відсутність можливостей приймати участь у другому рівні пенсійної системи, та в недержавному пенсійному забезпеченні. Після досягнення особою пенсійного віку, через легковажне ставлення до питання свого пенсійного забезпечення, перед нею постане інше питання: на які кошти їй жити в старості. І це питання переросте у велику проблему.
Повернутись Учора, 09:29 Переглядів: 3 Автор: uszn
